Прокрафтинація: IPA - класифікація стилів
Чимало пивних експертів схиляються до думки, що останнім часом акронім IPA став майже синонімом слова «пиво». India Pale Ale вже називають не лише досить гіркий блідий ель, але й позначають будь-який сорт як із хмелем, так і без нього. Добре відомий у колах пивоманів та професіоналів пивної галузі американський письменник та автор блогу Beervana Джеф Олворт нещодавно порушив важливу тему про систематизацію IPA. Детальніше про класифікацію, що він пропонує, ми сьогодні й поговоримо.
Пиво чотирьох епох
За словами Олворта, під час роботи над другим виданням книжки The Beer Bible, присвяченій американським елям із хмелем, він усвідомив, на скільки це навдивовижу складна і заплутана категорія. «За свою історію IPA пройшов випробовування чотирма історичними епохами:
-
оригінальні IPA (ті, яких вже не існує);
-
британські IPA (що майже зникли у Великобританії та за її межами);
-
раніше гіркі американські IPA (що поступово зникають);
-
сучасні.
Остання категорія — окрема розмова. Адже сучасний India Pale Ale має чимало розгалужень без центрального стовбура», — зазначає дослідник пивної історії.
Чорний, фруктовий, мутний
У своїй книжці Джеф розповідає про варіації пива у межах усього стилю. У такий спосіб він планує донести читачам значення різноманітних термінів. Олворт хоче зробити зручне коротке керівництво, щоб люди могли зрозуміти різницю між сортами з підписами «сесійний IPA» чи «мутний IPA». На думку експерта, неможливо створити категорії несумісних IPA, адже, скажімо, подвійний Pale Ale може бути мутним або прозорим. У свою чергу Джеф класифікує індійський пейл-ель наступним чином:
-
New England (або Hazy) IPA;
-
Strong IPA;
-
West CoastIPA;
-
Brett і Sour IPA;
-
Flavored IPA (зокрема, фруктові, «білі» та мілкшейки);
-
Session IPA та Session Pale Ales;
-
Specialty IPA (зокрема, «червоні», «чорні», бельгійські).
Дефекти та експерименти
New England IPA. Один із найпопулярніших і найсмачніших у світі IPA варять в американському Вермонті. Завдяки додаванню великої кількості хмелю після охолодження сусла пейл-ель у вермонтському стилі або стилі Нової Англії виходить більш фруктовим, менш гірким та легко п’ється.
Strong IPA. У подвійному IPA зазвичай вдвічі більше хмелю, ніж у класичному. Вважається, що цей стиль з’явився у 90-х роках XX століття завдяки американським пивним експериментаторам.
West Сoast IPA. Сухе і дуже охмелене пиво, під час варіння якого використовується лише хміль сорту Cascade. Дехто стверджує, що варто відмовитися від визначення West Сoast IPA. Аргумент — чимало сортів на західному узбережжі історично були більш солодовими та повнотілими. Проте пивний експерт Джеф Олворт не згодний із такою думкою.
Brett IPA. Тривалий час в історії пивоваріння різкуватий запах диких дріжджів Brett у пінному напої вважався дефектом. Проте деякі сорти India Pale Ale завдяки їхньому складному аромату стають лише кращими. Brett IPA – чудове тому підтвердження.
Flavored IPA. Ароматизовані IPA — досить новий стиль пива, який виник і поширився у середині 2010-х років. Найпопулярнішими інгредієнтами, що почали додавати до пінного, стали соки цитрусових. Вони ідеально підкреслюють цитрусову природу нових сортів хмелю.
Session IPA. Поява індійського блідого елю сягає початку XX століття. Цей сорт з’явився завдяки англійським робітникам, які мали звичку пити пиво під час обідніх перерв між 4-годинними робочими «сесіями». Щоб чоловіки не так хмеліли, винайшли менш міцне за портер і стаут пиво.
Бельгійський IPA. - один із наймолодших стилів, що належить до категорії speciality IPA. Він виготовляється з американського ароматного хмелю з додаванням місцевих пивних дріжджів.